Основною ознакою будови залоз внутрішньої секреції є від­сутність вивідних проток, тому їхні секрети виділяються безпо­середньо у кров або лімфу, що їх омиває. Кількість цих секретів невелика, називаються вони гормонами (від грецького слова, яке означає «збудження»). Науку, що вивчає будову, функції і за­хворювання залоз внутрішньої секреції, називають ендокрино­логією.

До залоз внутріш­ньої секреції віднося­ться: гіпофіз, щитовид­на, прищитовидні, ши­шковидна (епіфіз), вилочкова (тімус), наднирники, статеві і під­шлункова. Останні дві одночасно є і залоза­ми зовнішньої секре­ції, тому їх називають змішаними. Значення залоз внутрішньої секреції. Поняття про гормони. Роль гормональної регуляції в організмі. Гормони — це біоло­гічно активні речови­ни, які в невеликих кількостях здатні ро­бити на організм знач­ний вплив.

Гормони характе­ризуються специфіч­ністю, тобто кожний гормон виконує певну функцію і не торкається інших. Гормони, надходячи в кров, виконують свою роль далеко від місця синтезу. В швидкості виникнення ефекту гормони поступаються нервовій системі.

Хімічна природа гормонів неоднорідна: видозмінені амінокис­лоти, білки, поліпептиди, стероїди (органічні сполуки, які нале­жать до групи складних ліпідів, що не піддаються омиленню) та ін. Так, тироксин щитовидної залози є йодованою амінокисло­тою; інсулін, глюкагон підшлункової залози, соматотропний гормон (росту) гіпофізу — білки; адреналін, норадреналін наднирників — катехоламіни (азотвмісні органічні сполуки, що утворюються в клі­тинах організмів з амінокислот у процесі декарбоксилювання) гормони статевих залоз: естрадіол, тестостерон — стероїди.

Гормони мають сильний вплив на регуляцію обміну речовин, росту, статевого розвитку, функцій окремих органів. Одні гормони здатні підсилювати функцію, а інші — послаблювати. Отже, завдя­ки гормонам, що виробляються в залозах внутрішньої секреції, здійснюється регуляція життєдіяльності організму.

На жаль, злагоджена функція залоз внутрішньої секреції може розладнюватися. Вони можуть виділяти гормони в надлишку і це супроводжується гіперфункцією їх (більше норми). В інших випадках залози можуть виробляти мало гормонів, тоді проявляє­ться недостатність їх в організмі — гіпофункція (менше норми). Гіперфункція і гіпофункція призводять до порушення життєдіяль­ності організму, захворювань.

Залози внутрішньої секреції виконують багато функцій. Серед них найбільш показовим у цьому відношенні є гіпофіз. Він невеликий за розміром, маса його 0,35-0,65г, розташований при основі мозку, з яким сполучений за допомогою ніжки. В гіпофізі виділяють три долі: передню, середню і задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями.

Передня доля виробляє кілька гормонів. Один з них впливає на ріст тіла, інші — на діяльність статевих залоз, щитовидної залози, наднирників і т. п. Гормон росту стимулює розвиток ор­ганізму, одночасно впливаючи на обмін жирів, вуглеводів і білків. При надлишку цього гормону розвивається гігантизм. У дітей і дорослих хвороба проявляється по-різному. Зріст хворих дітей значно більший зросту однолітків, і в юному віці вони можуть до­сягати двох метрів.

Якщо гіперфункція передньої долі гіпофізу розвивається у до­рослих, то у них ніби відновлює­ться ріст. При цьому збільшую­ться тільки ті частини тіла (руки, ноги, язик, ніс, щелепи), які не втратили здатність рости. Захво­рювання називають акромегалією.

При недостатній кількості гор­мону росту у дітей розвивається карликовість. На відміну від кретинізму, що зв'язаний з гіпофункцією щитовидної залози, зберігаються пропорції тіла і психічний розвиток. Якщо захворювання виникає у дорослих, то змінюється обмін речовин, який супроводжується тяжким ожирінням або, навпаки, схуд­ненням (виснаженням).

Середня доля гіпофіза виділяє гормон, який регламентує утво­рення пігменту шкіри.

Задня доля гіпофізу нагромаджує гормони вазопресин і окси-тоцин, що надходять сюди від підгорбової ділянки. Вазопресин підвищує артеріальний тиск і при­гнічує утворення сечі. Знижена функція задньої долі призво­дить до нецукрового діабету. Це захворювання супроводжується виділенням надзвичайно великої кількості сечі — 5 і більше літрів за добу. На відміну від цукрового діабету сеча не містить цукру.

Другий гормон — окситоцин — діє на мускулатуру матки, ви­кликаючи її скорочення.

Як видно з далеко не повного опису значення гіпофізу, ця залоза має сильний і різноманітний безпосередній вплив на орга­нізм. Крім того, гіпофіз регулює діяльність інших ендокринних залоз: щитовидної, статевих, епіфізу, наднирників.

Щитовидна залоза розташована спереду від дихального горла і по боках гортані. Маса її близько 30-40 г. Продукує гормон тироксин, її природжене недорозвинення призводить де захво­рювання мікседемою і кретинізмом. Мікседема зумовлюється не­достатністю гормону тироксину. При цьому відбувається надлиш­кове нагромадження в шкірі складних сполук, через що вона здається товстою. Затримується процес окостеніння. Діти погане ростуть, пізніше звичайного починають ходити і сидіти. Крети­нізм — більш важка форма недостатності функції щитовидної залози. У хворих затримується фізичний і психічний розвиток. Хворі діти виростають не більше 140 см і такими залишаються на все життя. При цьому у них тіло непропорціональне, білко­вий і сольовий обмін знижені, але підвищений вуглеводний обмін; затримується розвиток мови.

Штучне введення гормонів в організм поліпшує розвиток, але повністю не нормалізує.

При підвищеному виділенні щитовидною залозою тироксину розвивається базедова хвороба. Вона характеризується інтен­сивним обміном-речовин, вирячкуватістю, підвищеною збудливістю нервової системи, дрижанням кінцівок, похуданням. Лікування спрямоване на пригнічення активності продукції гормонів, хірур­гічне видалення більшої частини залози.

Таким чином, від гормонів щитовидної залози залежать: пра­вильний розвиток тканин, зокрема кісткової системи, обмін ре­човин, функція нервової системи.

Гормони підшлункової залози, наднирників. Підшлункова залоза поряд з утворенням травних ферментів здійснює синтез ряду гормонів — інсуліну, глюкагону, із яких ми розглянемо інсулін. Він утворюється спеціальними клітинами панкреатичних острів­ців (острівців Лангерганса) цієї залози і складається з 51 аміно­кислоти. Під впливом інсуліну підвищується проникність цито­плазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюко­зи із крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу глікогену. В нормі вміст глюкози в крові коливається від 4,4 до 6,6 ммоль/л. При недостатньому утворенні інсуліну клітинами під­шлункової залози або порушенні його засвоєння в організмі не відбувається утилізація тканинами глюкози з плазми крові, і тоді різко підвищується її кількість у крові і тканинах. Це супроводжує­ться порушенням обміну не тільки вуглеводів, але й інших сполук нормальної життєдіяльності, і розвивається захворювання — цук­ровий діабет. Крім цукру в крові і сечі нагромаджуються кислі продукти обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої збільшена, бо хворі п'ють багато води, щоб утамувати спрагу, яка супроводжує цю хворобу.

Для лікування цієї хвороби застосовують препарати інсуліну або речовини з подібною дією. Вони нормалізують обмін вугле­водів і у хворих відновлюється життєдіяльність. Для профілак­тики діабету необхідний здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки дотримання режиму праці і відпочинку, але й раціо­нальне харчування, нормальну психологічну обстановку в сім'ї і колективі.

На жаль, введений інсулін діє не довго і його вводять щоденно. Вчені інтенсивно працюють над розробленням препаратів більш тривалої дії.

Наднирники — парні залози невеликих розмірів, масою до 4 г. Розташовані на верхніх полюсах нирок, тому їх так і називають. Складаються із мозкового і кіркового шарів. Клітини мозкового шару продукують декілька гормонів. Основні з них адреналін і норадреналін. Вони звужують просвіт крово­носних судин, підсилюють розщеплення глікогену, підвищують працездатність, серцеву діяльність. Звуження кровоносних судин супроводжується підвищенням тиску крові. Підсилення розщеп­лення глікогену супроводжується збільшенням кількості цукру в плазмі крові. Такі зміни в організмі відбуваються при емоціо­нальних хвилюваннях людини, що є наслідком підвищення виді­лення адреналіну із наднирників.

У корі наднирників синтезуються гормони під загальною наз­вою кортикостероїди, їх близько 40 видів. Серед широко викорис­товуваних в медицині відомі кортизон і гідрокортизон. Вони ре­гулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. При нестачі цих гормонів виникає бронзова хвороба, при якій шкіра набуває бронзового кольору. Крім цього людина худне, втрачає працездатність через розлади нервово-м'язової системи.

Таким чином, функція наднирників складна і різноманітна: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м'язів, стан імунітету. Для запобігання захворювань наднирників важливо зміцнювати психоемоціональне здоров'я, раціонально загартову­вати організм, що дає можливість уникнути простудних хвороб.

У цілому залози внутрішньої секреції, не дивлячись на неве­ликі розміри, невелику кількість гормонів, що вони продукують, мають великий вплив на життєдіяльність організму і тісно взаємо­діють між собою. Разом з нервовою системою вони відносяться до біологічних регуляторів вищого ряду і забезпечує нейрогуморальну регуляцію.